Одеська область

Населення: 2491,6 тис. осiб.

Площа: 33,3 тис. кв. км.

Обласний центр: м. Одеса.

Географічне положення: розташована на південному заході України. На південному сході омивається водами Чорного моря. На узбережжі велика кількість лиманів (найбільші – Куяльницький і Хаджибейський), повністю чи частково відгороджених від моря піщано-черепашковими пересипами. Головні річки області – Дунай (із Кілійським гирлом), Дністер, Кодима, Савранка. Багато дрібних пересихаючих річок.

Клімат: помірно континентальний зі спекотним сухим літом і м’якою малосніжною зимою. Середня температура липня +21°C на півночі і +24°C на півдні, січня –5°C на півночі і –2°C на півдні. Опади випадають більше влітку, часто у вигляді злив. У південній частині області бувають посухи.

Природно-рекреаційний потенціал: у приморській смузі декілька прісноводних озер (Кагул, Ялпуг, Котлабух) і солоних (Сасик, Шагани, Алібей, Бурнас). Лимани і деякі озера багаті цілющими грязями. Приморські кліматичні і грязьові курорти – “Чорноморка”, “Приморський”, “Лузанівка”, “Холодна Балка”, “Хаджибейський”, “Сергіївка”, “Малодолинський”, “Лебедівка”, “Куяльник”, “Затока”, “Великий і Малий Фонтани”, “Аркадія”.

У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високо цінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне, глобальне значення.

Адміністративно-територіальний розподіл: 26 районів.

Влада: до владних структур Одеської області належать: облдержадміністрація, районні держадміністрації, облрада, міськради, сільські і селищні ради.

Транспортна мережа: основні залізничні вузли – Одеса, Ізмаїл, Болград. Велике значення для внутрішніх і особливо зовнішніх вантажних та пасажирських перевезень має морський транспорт: порти – Одеса, Іллічівськ, Білгород-Дністровський. Річкові перевезення здійснюються по Дунаю: порти – Ізмаїл, Кілія, Рені, Вилкове. Повітряні лінії з’єднують Одесу з багатьма містами України та закордонними країни.

Економічний потенціал. Промисловість: у структурі промислового виробництва регіону найбільшу питому вагу мають харчова, а також хімічна та нафтохімічна промисловість, чільне місце належить машинобудівному комплексу. Особливий розвиток здобула верстатобудівна галузь. Вона представлена підприємствами по виробництву металорізальних верстатів, ковальсько-пресового устаткування. У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів складає 48%. Загалом у регіоні на самостійному балансі перебувають 482 промислові підприємства, функціонує 713 малих промислових підприємств.

Головне природне багатство області - її земельні ресурси, що представлені переважно чорноземними ґрунтами з високою природною родючістю. У сполученні з теплим степовим кліматом вони формують високий агропромисловий потенціал регіону.

В області понад 2,5 млн. га сільськогосподарських угідь, у тому числі більш 2 млн. га ріллі, більше 80 тис. га виноградників і садів.

Культура і традиції: культурним центром є Одеса. Це місто має значну кількість культурних пам'яток, пам’ятників видатним діячам культури та мистецтва. В Одесі – дивовижний за своєю красою театр опери та балету, нескінченно довгий, всіяний старими будиночками Французький бульвар. Одеса – "столиця гумору", а її мешканці вважають себе одеситами за національністю. Щороку навесні тут проходить гумористичний фестиваль "Гуморина".

Найцікавіші об’єкти туризму – Троїцька церква 1808 р.; пам’ятник А.Е.Ришельє 1828 р.; Стара біржа 1828–1834 рр.; будинок Морського музею 1842 р.; Одеський театр опери та балету1884–1887 рр.; пам’ятник О.Пушкіну 1888 р.; Мавзолей Інзова 1825 р.; Вірменська і Грецька церкви ХІІІ–ХІV ст.; Білгород-Дністровська (Анкерманська) фортеця ХІІІ–ХV ст.; Підземна церква Св. Іоанна Сучанівського ХІV–ХVІІ ст.; Хрестовоздвиженська церква ХІV–ХVІ ст.; давній курган – с. Усатове; Садиба (палац, частина парку і господарський корпус) – с. Петрівка; Діорама “Штурм фортеці Ізмаїл російськими військами в 1790 р.”; Миколаївська церква і дзвіниця ХІІІ–ХVІІІ ст.; Церква Різдва 1822 р.; багато історико-краєзнавчих, літературних, художніх музеїв.