Козацтво

Вперше козаки згадуються в письмових джерелах кінця 15 століття. Поява козаків відіграла визначну роль в історичній долі України. Козаки були представниками соціального класу вільних людей, які охороняли свою землю та захищали її кордони від турецько-татарської агресії.

Всередині 16 століття козаки створили свою військово-політичну організацію, Запорізьку Січ. Вона мала власну військово-адміністративну систему, засновану на принципах козацької демократії. Козаками було сформовано специфічні політичні інституції, такі як військові ради, Кіш Запорізької Армії та вищі виконавчо-законодавчі органи з відповідними юридичними процедурами.

Козаки створили досить численну організацію. К.Косинський та С.Наливайко керували козацькими військами під час перших значних повстань. Вони захоплювали фортеці, звільняли міста та села й встановили своє керівництво в Київській, Волинській та Брацлавській областях. Серед інших провідних козацьких лідерів – Тарас Федорович, Павло Бут, Яків Острянин, Дмитро Гуня.

В 1633 р. польський уряд під впливом повстань юридично визнав існування православної церкви (митрополитом був Петро Могила), але в 1638 р. варшавський суд відмінив попередньо завойовані козаками привілеї, в тому числі на власне законодавство, виборне призначення командуючих та обмеження реєстру.

Поразки козацьких повстань кінця 16 – початку 17 ст. погіршили і без того нерадісне становище українців. Козацькі лідери, а також тисячі бунтівних козаків та селян були знищені, а їхні землі – переділені. „Золота рівновага” , яка зберігалася на початку 17 ст., виявилася рівновагою лише для польських магнатів та землевласників, які не винесли уроків з подій 16-17 ст. В українському суспільстві відбувалось поступове нарощування сили перед вирішальним конфліктом з могутньою державною машиною Речі Посполитої.