Народні інструменти

Гусла

Гусла – один з найдавніших струнних щипкових інструментів східних слов'ян. Про його побутування в Київській Русі свідчить автор „Слова о полку Ігоревім”, його зображення зустрічається на фресках Софійського собору.

Найдавніші гусла мали вигляд плоскої дощечки з натягнутими на неї струнами. Це гусла „звончасті” – інструмент скоморохів, оповідачів билин, поетів. Корпус гусел видовбувався з дощечки клена, верби чи берези. Під час гри інструмент клали на коліна. Пальцями правої руки защипували або ударяли по струнах, а пальцями лівої – глушили ті струни, які не повинні були в цей момент звучати. На таких гуслах, що мають до чотирнадцяти струн, грали пісні, танці, акомпанували власному співу.

Кобза

Кобза – один з найдавніших українських музичних інструментів, вона близька до лютні, гітари та інших струнних щипкових інструментів. Корпус інструменту, який виробляється із верби, груші, горіха чи іншого дерева, має овальну форму. Кобзу тримають трохи навскіс, як гітару, а її струни на грифі притискають.

Починаючи з козацької доби і аж до ХІХ ст., кобза, поруч із бандурою і лірою, використовувалася сліпими мандрівними музикантами для виконання героїчного українського епосу – дум. Відображаючи історичні реалії ХV - ХVІІ ст. – страждання українських полонених у татаро - турецькій неволі, перемоги козаків –­ думи не лише демонструють народне бачення історії, але й утілюють ідеали, які впродовж століть підтримували ідею національної незалежності.

Бандура

Бандура – щипковий інструмент, споріднений із давніми гуслами. Бандура має виконавські можливості подібні до фортепіано: можна грати всіма десятьма пальцями й видавати акорди. Бандуру тримають вертикально, притиснувши до грудей i граючи по всіх струнах обома руками. Цей спосіб гри називають харківським, на відміну від звичного сьогодні чернігівського (бандура розвернена ліворуч, ліва рука грає тільки на басах, а права – тільки на приструнках). Чернігівський спосіб гри не був властивий виконавству кобзарів стародавніх часів – він є пізнішим i походить від зрячих аматор i в - бандуристів. Цей спосіб також пов ' язаний із хроматизац i єю бандури (конструкторські експерименти в цьому напрямку почалися на зламі XIX- ХХ століть), яка зробила неможливою гру на приструнках лівою рукою. Після хроматизації бандура перетворилася з побутового інструменту на суто концертний.

Ліра або реля

Ліра (реля) відома в Україні з XVII століття. Вона часто була супутником кобзи - бандури. Побутування ліри в Україні адаптується незрячими мандрівними співцями – лірниками, братські цехи яких, на відміну від кобзарських, обіймали мало не усю етнічну територію України. Разом з тим, темброві властивості ліри та обмежені прийоми гри обумовили переважно сумний церковно - дидактичний репертуар лірників.

Сучасні майстри та музиканти України і Білорусії знову звернули увагу на давній народний інструмент, щоб відродити його, вдосконалити, ввести до фольклорних ансамблів, оркестрів.

Сурми

Численні літературні джерела донесли до нас відомості про побутування у військовій музиці українського козацтва дерев'яної конусоподібної труби, яка називалася сурмою, або козацькою трубою. На жаль, тогочасний інструмент не зберігся. Відомо лише, що то був військовий сигнальний інструмент.

Трембіта

У старовину трембіта була сигнальним інструментом. Роблять трембіту із серцевини сосни особливої породи, що називається смерекою (усі Карпати вкриті смерековими лісами). Шматок дерева розколюють навпіл, різцем вибирають серце, потім склеюють обидві половини й туго обгортають березовою корою. Такий інструмент може відтворювати лише природні тони.

Довжина трембіти може досягати чотирьох метрів. Її діапазон – дві з половиною октави. Звук трембіти чутно більш ніж за десять кілометрів, а тому її використовували для сповіщання горян про важливі події. Цей традиційний для жителів українських Карпат інструмент використовується і досі.

Сопілка

Поєднання свистка з довгою цівкою дає музичний інструмент, що має назву свисткової флейти. До таких свисткових флейт в Україні належить сопілка.

Завдяки мистецьким способам гри на сопілці з цього простого інструмента вправні виконавці можуть видобути повний хроматичний звукоряд, що дає змогу грати в усіх тональностях. Але для цього потрібна надзвичайна майстерність.

Цимбали

Цимбали мають багату музичну палітру і використовуються як для сольної, так і для ансамблевої гри. Зовні цимбали схожі на гусла, проте, на відміну від гусляра, що видобуває звуки щипком пальців, цимбаліст грає, вдаряючи по струнах спеціальними дерев'яними паличками. До того ж струни групуються по три - п'ять, а іноді по сім, настроєних на одну ноту. Під час гри інструмент кладуть на стіл чи на коліна, або ж тримають перед собою на ремені, що дозволяє грати стоячи та на ходу під час весільних та інших святкових обрядів. У професіональній народно - інструментальній музиці використовують концертні цимбали, що стоять на ніжках. У них великий діапазон звуків і різноманітні засоби виразності. Цимбалісти - віртуози нерідко поєднують у своїй грі не тільки удари паличок по струнах, а й щипки пальцями.